vova_comment: (Default)

Просто до слез! О "реальной Родине". Со времен Майдана ночная жизнь супермаркетов стала отдельным миром Киева. Он - смешной, ироничный - и бесконечный... И поскольку я возвращаюсь поздно, то частенько наблюдаю разные сцены. Пятница, первый час ночи. Круглосуточный супермаркет"Велика кишеня" на улице Академика Вернадского. Вхожу и возле фруктов вижу нацгвардейца... Лицо обветренное, весь пыльный, крепкий запах мужского пота... Все было очевидно - человек вернулся из зоны АТО и пытался не прийти домой с пустыми руками.
Тут зазвонил мой телефон. Пока я говорила, он посматривал на меня. Его глаза... У нас были такие глаза 18-20 февраля. В этих глазах был тот микс эмоций и переживаний, которые еще не мог осознать мозг человека, побывавшего в аду и не сломавшегося там.
- А вы домой вернулись? -спросила я.
Read more... )

vova_comment: (Default)
Alex Fogol ‪#‎немоё‬
10 лет назад я жил в Канаде.
В семье филиппинских эмигрантов.
Настоящие такие филиппинцы. Все метр–сорок, желтые и кривоногие. Типичные, короче, филиппинцы.
Жилось нормально. Кормили херово конечно, в основном рисом с редкими вкраплениями крайней свиной плоти, но жить было можно.
Хозяева казались мне крайне не контактными людьми.
На все вопросы типа «а каков рост ВВП Канады в этом году» или «как вам после Филиппин видоизмененная модель британского парламентаризма» филиппинцы улыбались и просили более тщательно счищать ершиком в унитазе. Унитаз был, кстати, общий, но из пяти проживавших в доме студентов просили только меня.
Однажды я спросил у хозяйки, её звали Белена (ударение на второй слог), кто сейчас премьер–министр Канады.
Белена улыбаясь пожала плечами, еще больше скосив черепашья глаза.
— Вы чё, — говорю, — окончательно уже ёбу дались? Главного человека в стране не знаете как зовут???
— Do not know – на стрёмном английском ответила Белена,
— Hi is to far away from us, to know his name.
После этих слов она неожиданно громко для полутораметровго существа заржала, закатив к потолку карие очи.
Пиздец.
Подумал я.
Самые тупые в мире люди.
Жить в стране и не знать, как зовут премьера! Ну не пиздец ли?
После этого диалога я в разговоры с хозяйкой особо не вступал. Ну а хули взять с тупого человека? Что мне у нее, рецепт варки риса спрашивать?
Одна неделя сменяла другую, и я стал замечать, что Белена каждую пятницу в 19–00 наряжается в парадное, надевает здоровенный рюкзак и пешком уматывает в неизвестном мне направлении.
— А куда это ваша жена ходит каждую пятницу вечером, мистер Ринато? – спросил я у хозяина.
— А она наш блок в комьюнити представляет, бесстрастно ответил мне мистер Ринато и продолжил поливать лужайку.
Двойной тотальный комбо–пиздец, подумал я. Человек, который не знает как зовут премьера – представляет квартал в райсовете.
В тот вечер я дождался Белену дома.
— Чё, — говорю, — мадам, хау воз ё митинг, он же петтинг?
— Нормально, улыбаясь ответила Белена, и стала раскладывать на столе бумаги из рюкзака.
— Смотри, говорит, вот это план по установке новых светофоров в районе. Пару месяцев назад мы запросили в муниципалитете сводку ДТП за год, с районного бюджета наняли контору которая построила оптимизированную модель дорожного движения. Ну тут еще мы планируем где деревьев довкопать, тут вот лавки ставим, а на следующей неделе тендер начинаем на выбор подрядчика по строительству фонтана.
Интересные, пироги, думаю. Тупая, но какая инициативная женщина.
Прошло 10 лет, я вспоминал всю эту историю, как вдруг позвонил мой товарищ из Донецка.
— Ну что, — говорит, — выбрали пидораса? Порох тот еще петух–любый друг! За время правления Януковича ты знаешь, на сколько у него бизнес вырос? Нет? А я знаю (называет какие–то проценты)! А вы майданутые знаете, что он при Юще на пару с Борей Колесниковым на неделю ввел беспошлинный ввоз на бобы, и они в страну несколько сот тонн какао бесплатно запёрли? А про СКДН–сборку Богданов ты тоже не знаешь? Так я тебе щас расскажу, эти пидора…
— Стой, тихо – прервал я товарища. – Чувак, ты в каком районе Донецка живешь?
— В Калининском, ответил сбитый с толку оратор.
— А кто в калининском районе голова районной администрации?
— Да хер его знает, в хуй оно мне тарахтело, кто там голова райсовета, я тебе про президента объясняю схемы, а ты мне какую–то ботву про местный совет лепишь. Так вот, про Богданы…
— Да погоди, — говорю. — А как у вас с освещением уличным, сейчас например? Или с тротуарами?
— Не знаю, мне на машине всегда светло, — обиженно ответил друг, сухо попрощался и бросил трубку.
— Бобы, таможня, Богданы и СКДН – повторялось в моей голове. Какие же они все–таки там тупые, эти иностранцы.
А мы – умные.
(к)
vova_comment: (Default)
В інтернеті говорять, що майдан намагатимуться розігнати до повернення Януковича з Китаю.
В Китай Віктор Янукович здійснить державний візит 3-6 грудня.
Ой напевно раніше.
... І поїхав тато, на інший кінець села,грошей позичати . За це, азіату на тому куті, думав земельки коло хати в оренду дати, а можливо і продати.  А дома діти шумлять, кричать, грозяться набити і з хати вигнати. Та не тільки прийомні, як було раніше. Вже і свої рідні "протверезіли" починають приєднуватись до прийомних. І разом шумлять.
А на тому кінці села краєм вуха чули про перипетії в оселі тата. І не знають що робити. Дамо грошей, а на завтра тата з хати вигнали і відписали. До землі він діла не має, а гроші взяв. Де шукати потім його, з кого за гроші спитати?
А тато пришелепкуватий був, але одна клепка була. От і сказав мамі вирішити домашні проблеми, а то азіат може спитати, що і як в дома?  На кого, на кого, а на маму можна було покластися.  І на підкидьків(подкидыш) можна було розраховувати. Вони також не дуже тата шанували, але тато пообіцяли грошенят підкинути,  тому з мамою і деякими родичами вони були в союзі. Мали б допомогти, а інакше не дадуть і на тому куті грошей. А далі повертатись додому, в любому випадку додому, в сусідніх хатах його ніхто не прийме. Ще хіба сусід зі східної хати може прихистити, тай то не надовго і кепкуватиме.  Ось такі важкі часи в тата починаються... Але і дітям не легко було і є...
Тому напевно раніше будуть намагатись вигнати.
vova_comment: (Default)
Сьогодні  перебуваючи в банку став свідком діалогу. Не почув самого початку, але суть така. До банку зайшла жіночка пенсійного віку, підійшла до каси говорить:
 - В мене борг(не почув за що, не думав що все так "цікаво" буде) 51 копійка, можна в вас заплатити?
Касир: "Так, можна. Це буде коштувати 15 гривень!"
Жіночка: " Мені потрібно заплатити 51 копійку! Це буде коштувати 15 гривень???"
Касир: " Так, послуги банку 15 гривень"!
Жіночка з сумом: " Тож мені лише 51 копійку..."
Касир: " В нашому банку комісія буде 15 гривень, ви можете піти в інший банк".
Далі жіночка запитувала в який банк, касирша сказала, що, можливо, Ощадбанк. Жіночка допитувала дорогу, а касир неохоче, "з висока" пояснювала.
Ну дикість, зрозуміло, що послуги банку мають фіксовану плату і все таке, але ж платити 15 гривень за послуги, щоб прийняли 51 копійку також неправильно. Загнали людей в кабалу, на гачок банків.
Одразу згадується випадок з італійським пенсіонером: "Власть Италии потребовала у 85-летнего пенсионера вернуть государству 1 евроцент"  це при тому, що на листа з повідомленням було витрачено 5 євро. Абсурд. То хіба ми не напівдорозі до Європи?
vova_comment: (Default)
Знайшов сайт з відгуками про роботодавців(фермерів) Данії. Деякі поля видалив для економії місця. Вибрав лише самі резонансні, на сайті є більше і хороших декілька.
Анкета 1
Выберите пожалуйста тип фермы : ДРУГАЯ
Как бы вы оценили ферму : Очень плохо
Укажите период когда Вы работали (от и до) : 2007 - 2009
На какой визе вы работали : На обеих
Адрес фермы (примерно если точно не помните) : Vederso. Ringkobing
Имя фермера( его контакты телефон, e-mai ) : Jens Kampf
В какой комуне (ближайший крупный город) : Ringkobing
Сколько русскоязычных на ферме :
Ваш график работы : c 7:00 до 18:00 (обед с 12:00 до 14:00)
Краткое описание фермы : откорм быков на мягкой подстилке,производительность фермы - около 1000 быков в год,рабочие на ферме - фермер + 1 рабочий
Отношение боса к работникам: : хуже чем со скотиной
Характер фермера : далба - б
Средний рабочий день (часов) :
Вам платили овер тайм : на студенческом - да , на рабочем - нет
Какую зарплату получали в месяц :
Сколько выщитывали с зарплаты (жилье, свет, питания и т.д) :
Жилищние условия : ужас
Ваши коментарии о работе на ферме : если кто физически выдержит, то психологически -- вряд-ли
Ваше напутствие будущим работникам : ИЩИТЕ ДРУГУЮ ФЕРМУ !!!!!

Read more... )
vova_comment: (Default)
Розповім ще одну життєву історію.  Вона одна із тисяч подібних, тільки кінець в неї інший.
Всім знайома ситуація, коли є робітники і  так званий "прораб", посередник.  "Прораб" має кількох людей-будівельників, які виконують будівельні роботи. Він знаходь клієнтів, домовляється за ціну, а робітники виконують роботу за меншу ціну, різниця йде в кишеню "прорабу". Це в ідеалі. Але зазвичай все відбувається по іншому- різниця йде "прорабу" плюс бонус від обману робітників. Бонус за обман може бути більшим за різницю в ціні. І такі обмани відбуваються повсякчас.
   Але в рідких випадках буває і інший розвиток подій...
Read more... )
vova_comment: (Default)
Одного разу мій хороший друг перебував у справах в Львові. І крім справ оглядав місто. Після довгих походеньок присів на лавку відпочити. Біля Лави на якій він сидів була ще одна але напередодні(швидше всього) її хтось поламав. Сидить він на лаві, відпочиває, повз нього проходить два чоловіка пенсійного віку. Доходять до поламаної лави, дивляться на неї і починають  короткий діалог:
- "О дивись, вже поламали!" - говорить перший.
- "Ні! Це не наші, це москалі!" - відповів інший.
Чоловіки ще раз подивились на поламану лаву і пішли...
vova_comment: (Default)
Скільки в українській глибинці відбувається подій про які ми не знаємо нічого. Преса мовчить, а все може бути досить цікаво.
Одна така цікаво подія сталась в Хмельницькій області. Вже пройшло більше 2 тижнів, а в пресі нічого. Тоді розповім я. Мене не було тих місцях під час подій, тому не можу знати всіх деталей. Але розповім те, що дізнався від родичів, які проживають в одному із постраждалих сіл.
 Ця подія відбулась в одну дощову ніч. Була така гроза, що добрий господар собаки не випустить. І лише вранці всі дізнались, що відбулось. Люди в селі встають досить рано, цей день не був виключенням. Але магазини починають працювати о 9, не раніше. Яким було здивування перехожих, коли вони в ранню пору побачили двері магазину відкритими. А замки(навісні) спокійно лежали біля дверей. Викликали міліцію. почалась робота. Спочатку підозра падала на місцевих випивак і так званих "неблагонадійних". З магазину винесли гроші, закуску і випивку з сигаретами.  Але був один стримувальний факт - замки не були зрізані, зірвані. Вони були дуже акуратно відкриті, так як їх відкрили "рідним" ключем.  Тому алкоголіків в такій ювелірній роботі звинуватити було важко, вони б зривали замки, двері.
  Яким було здивування міліції коли з сусідніх сіл і району їх почали повідомляти про подібні злочини. Це вже явно не рівень місцевих п'яниць.  Тим більше злочинці переміщались мобільно, мали автомобіль. Загалом за ніч в 2 районах Хмельницької області було пограбовано 9 магазинів(це про які місцеві точно знають).  Справа як на мене досить гучна, але в пресі ні слова.
Дощ пройшов і змив всі сліди злочину. Чи є шанси розкрити його? Напевне немає...
vova_comment: (Default)
Дуже часто в інтернеті, в соціальних мережах я бачу фотографії людей(дітей) з проханням допомогти. В них або хвороби, або опіки. І я не знаю як себе вести. Мені шкода тих дітей, але я не маю впевненості, що то не обман.
В сільській місцевості дуже часто люди допомагають один одному.  Це тенденція останніх років, а на кого їм розраховувати, на "безкоштовну" медицину?  Цієї весни в селі звідки я родом трапилась така подія.
   Весна - гаряча пора не тільки на городах, а і біля хати. Люди до Паски прибирають оселі в середині і ззовні. І от під час фарбування  (підведення) підмурку сталась ця неприємна подія. Для фарбування використовували смолу. ЇЇ потрібно нагріти. Нагрівання відбувалося в літній кухні і щоб пришвидшити процес, в каструлю було влито бензину - все спалахнуло. Жінка рятуючи літню кухню, схопила каструлю і на вулицю. Від каструлі загорівся одяг, смола горіла на одязі і тілі жінки. Підбіг чоловік почав тушити голими руками і сам загорівся. До них кинувся внук, і також загорівся, але спільними зусиллями загасили полум'я. Як наслідок всі троє в лікарні, жінка від отриманих опіків померла, чоловіки постраждали менше. Але потрібні були операції і гроші.  Все село, і навколишні зібрали деяку суму, до якої і я вніс певну кількість грошей.  Таким людям я готовий допомогти(якщо матиму змогу).
А тепер про питання які залишаються без відповіді:
Чи є справедливим  допомагати одним(тим які знають як за допомогою інтернету зібрати гроші)  і не допомагати іншим( які не можуть, не знають як використовуючи інтернет збирати гроші), про яких ми не знаємо, але вони є.
Чи потрібно викладати такі фото,  не є це грою на почуттях людей? А може це обман?
Коли я допомагаю, чи знайдуться ті хто допоможе мені в разі чого? Я сам напевно не попрошу.

Поки я не маю відповідей на питання, і нікому в інтернеті не допомагав.

vova_comment: (Default)
Історію розповідає знайомий.
Сусід вирішив зайнятись бізнесом. Мав кілька гектарів землі(паї батьків) і вирішив стати фермером. Почав оформлятись приватним підприємцем, хотів все легально і по закону. Всі державні структури як могли допомагали, кругом він зустрічав усміхнені обличчя і слова підтримки. Оформився підприємцем, почав посівну кампанію. Вирішив зайнятись городиною, землі не багато, а картопля, бурячки в місті завжди користуються попитом, вирішив фермер.
Засадив землю і радіє, городина сходить, буяє.  Час потихеньку підходить до збору урожаю. Почалися візити. Міліція приїхала, запитала: "як справи, вирощуєш городину, може і нам дав би трішки"? Фермер подумав, чому не дати в мене кілька гектарів, а якщо дам мішок картоплі, то  це не так багато, а такі знайомі завжди стануть в пригоді. Але на міліції  список не закінчився, достеменно не пам'ятаю з яких органів там ще були відвідувачі, але одним з них був дрібний місцевий чиновник. Якому фермер також відвантажив картоплі з бурячками. А чиновник не простий, він крім городини, ще і за свій рейтинг хвилюється.  Та й каже до фермера: "ну раз ти в нас такий фермер, то можливо і на школу щось дав би"?
Коли відвідувачі закінчились, подивився фермер на рештки урожаю і зрозумів, на базар вже немає з чим їхати.  Це був його перший і напевно останній досвід в бізнесі.
Ось така трагічна історія.

Profile

vova_comment: (Default)
vova_comment

June 2016

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829 30  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags