vova_comment: (Default)
[personal profile] vova_comment
На пошук інформації і редагування мене надихнуло після поїздки в США в штат Північна Дакота. Але довгий час не міг зібратись щоб написати. Під час перебування в цьому штаті при кожному другому знайомстві я взнавав, що мій співрозмовник має корені з України. Його бабуся або дідусь(або обоє) переїхали з України, більшість з теперішньої Одеської області.
Предки всіх цих людей були родом з Німеччини які переселились спочатку  в  Одесу, а потім в США.
Але почну по порядку, з переселення німців на територію теперішньої одеської області.
Карту переселення можна побачити нижче.

А розпочалося все з того, що знову завойовані в останній чверті XVIII - початку XIX століть південні степові простори потребували якнайшвидшого господарського освоєння. Росія була не в змозі зробити це своїми силами. Великою перешкодою було існування кріпосного права, яке позбавляло селян можливості вільно переселятися на нові землі, що пустують.
Імператриця Катерина II вирішила запросити для цієї мети хліборобів і ремісників з-за кордону. У липні 1763 вона видала Маніфест «О дозволении всем иностранцам, в Россию въезжающим, поселяться в которых губерниях они пожелают и о дарованных им правах». Маніфест гарантував переселенцям збереження національної самобутності, право на компактні поселення, свободу віросповідання, повне самоврядування, свободу вибору місця проживання, звільнялись від сплати податків -  при поселенні в необжитих місцях на 30 років, в інших на 5-10 років, не потрібно приймати участь у воєнних кампаніях(тільки з власного бажання).
Найбільший відгук заклик Катерини II отримав у німецьких державах, населення яких постійно розорялося численними і багаторічними війнами.
Політика заселення Причорномор'я, проведена Олександром I, була більш цілеспрямованою і продуманою. Міністром Внутрішніх справ графом В. Кочубея була складена спеціальна програма колонізації Причорномор'я.
Втім, перші німецькі переселенці з'явилися в юній Одесі ще до появи вказаної програми. Як пише відома дослідниця Е.Г. Плесской-Зебольд, «перший транспорт з німецькими переселенцями прибув до Дубоссарського карантину 24 серпня 1803». Зберігся список із зазначенням професій переселенців. У ньому, серед загальної маси землеробів, вказані кравець, кілька коробочників і булочників. Через кілька днів приходить другий транспорт, в списку якого значаться швеці, теслі, пивовар (скоро одесити відчують смак пива!), Хірург, ювелір і навіть капелюшник. Наприкінці вересня 1803 в третьому транспорті ми виявляємо каретного майстра, мірошника, муляра, ювеліра ... Зверніть увагу на те, як росте перелік професій! В кінці листопада, у восьмому за рахунком транспорті, прибувають виключно ремісники - садівники, кравці, ковалі, ткачі, слюсарі, м'ясники, панчішники,  а з ними - вчитель і фельдшер. Вже до кінця 1803 в Одесі проживало 558 німців. Згідно з переписом 1897 року, тут значилося вже понад 10 тисяч німецьких колоністів.
Життя колоністів в перші роки було дуже важким. Кругом простягалися тільки пустельні степи з дикими звірами і зграями розбійників. Серця колоністів терзала туга за батьківщиною. Вони не могли навіть послати листа в рідні краї, так як не було поштової служби. Важкими справами були благоустрій побуту, закупівлі необхідних товарів, збут продукції. Необхідний одяг - плаття, сорочки, панталони, сюртуки - вони повинні були змайструвати собі самі. Вони змушені були сіяти льон і готувати його для ткання. Самі дубили шкіру, з якої шили собі взуття. Якщо їм потрібен був вогонь, вони терли один об одного пні. Вони сіяли хліб і самі мололи зерно на ручних млинах. Самі будували й ремонтували будинки.
Багато хто з перших колоністів, перенісши тяготи далекої подорожі на чужу сторону, не зміг звикнути до місцевого клімату. У перші роки серед колоністів була висока смертність. Про медичну допомогу годі було й думати.
Вони вели боротьбу з вовками і лисицями, з безліччю комах. Здавалося, вони безсилі подолати всі перешкоди і біди, але вони не падали духом.
І одна за одною з'являлися колонії: Грослібенталь (Великодолинське) - 1803 р., Кляйнлібенталь (Малодолинське) - 1804 р., Люстдорф (Чорноморка) - 1805 р., Александерхільф (Доброолександрівка) - 1804 р., Фриденталь (Мирне) - 1808 г ., Францфельд (Надлиманське) - 1808 і багато інших.
Всього до 1940 року на території сучасної Одеської області на схід від річки Дністер було засновано більше 500 колоній, Миколаївській - близько 40, в Бессарабії - близько 150. Кількість жителів у кожній було від 100 і більше.
Національний склад України в 1926 - 2001 роках (тис. чол. і %).


Свою історію мають і назви колоній. При запровадженні переселенці часто давали своїм селам назви тих місць, звідки вони прибули. Так на Півдні Росії з'явилися Баден, Ельзас, Кассель, Мюнхен, Страсбург і багато інших. Коли колонії розширювалися і частина жителів переходила на нові місця, утворювалися так звані дочірні колонії. Вони зберігали стару назву, до якого додавалася приставка «ной» (тобто, «новий»), наприклад: Ной-Ельзас, Ной-Страсбург. Бувало, що колонії перейменовувались за височайшим указом. Наприклад, в 1819 р., за велінням Олександра I в назвах колоній була увічнена пам'ять про переможні бої з військами Наполеона. Так з'явилися на карті регіону назви Тарутине, Бородіно, Червоне та ін.
Найзнаменитішими німецькими ремісниками виявилися працівники меблевої індустрії. Завдяки їм вже До 1810 престижні одеські будинки були мебльовані на рівні кращих будинків Європи.
У 1820 році у Франції вийшла книга маркіза Габріеля де Кастельно «Досвід давньої і сучасної історії Новоросії», в якій автор кращими ремісниками називав німців. А вже він-то напевно був «в матеріалі», проживши в Одесі десяток років.
Дійсно, з прибуттям німецьких колоністів життя міста дуже швидко змінилася. Е.Г.Плесская-Зебольд пише з цього приводу: «У місті випікали хліб, шили одяг і взуття. Каретні майстри виготовляли екіпажі за європейськими зразками. Столяри та меблеві майстри виготовляли меблі не гірше, ніж у Москві чи Санкт-Петербурзі ».
І ще про меблеве виробництво. Прекрасні меблі виготовляв прибувший до Одеси з Німеччини в третьому транспорті в 1803 році Фрідріх Гемерле. Досить сказати, що його продукція прикрасила інтер'єри тільки побудованої Біржі на Миколаївському (Приморському) бульварі. Збереглося двоповерхова будівля біля Кірхи, побудоване Ф.Гемерле, де перший поверх займав став дуже популярним меблевий магазин.
Заснований ще в 1806 році Фрідріхом Кунерта миловарний завод, завдяки постійному оновленню технічного оснащення, в середині XIX століття стає найзначнішим в Новоросії заводом миловаріння. Його продукція користується величезним попитом не тільки в Одесі, а й за кордоном, не кажучи вже про Санкт-Петербурзі, Москві ...
І виробництво музичних інструментів заснував німець - Карл Гааз. Перший в Одесі орган, встановлений в старій будівлі кірхи, був виготовлений в його майстерні, яка незабаром вже називалася фабрикою музичних інструментів і перебувала на вулиці Херсонській.
З написаного вище ми бачимо, що німці відігравали важливу роль в формуванні Одеси. Ще хочеться добавити про землю. При переїзді наділи для німців складали близько 60 десятин.
Основний принцип забудови було лінійне планування, тобто поселення з однією вулицею. Протяжність вулиці залежала від кількості домогосподарств в колонії і могла досягати трьох кілометрів. За основною вулицею, пізніше, з'являлися паралельні вулиці з будинками найманих робітників.
Основний принцип забудови було лінійне планування, тобто поселення з однією вулицею. Протяжність вулиці залежала від кількості домогосподарств в колонії і могла досягати трьох кілометрів. За основною вулицею, пізніше, з'являлися паралельні вулиці з будинками найманих робітників.
У деяких бессарабських колоніях забудова була в шаховому порядку.
Був розроблений однотипний проект колоністського будинку. Будинки будувалися в традиціях німецького селянського житла: будинок з обширним горищним приміщенням, що об'єднував під одним дахом житлові та господарські приміщення. У більшості колоній дахи покривали черепицею, вітчизняна вироблялася в південному регіоні тими ж німцями-колоністами (24 заводи), а також була привізна "марсельська".

Будинки ставилися по обидві сторони широкої вулиці (30-40 м) на однакових за величиною садибах. Кожна садиба огороджувалась гарним кам'яним парканом.

Початок еміграції і причини.
Про причини еміграції німців Одещини прямих джерел я не знайшов, тому я вирішив використати матеріали в яких описуються причини еміграції поволзьких німців, на Одещині причини були подібні.
За Законом 1871 р., коли поволзькі німці були зрівняні в правах з рештою селян Росії, їм надавалося право протягом 10 років покинути Росію, якщо дане положення їх не буде влаштовувати. До 1874 р. цим правом з поволзьких німців Саратовської губернії скористалася тільки колоніст з Гололобовка Лісман. Він був одружений на православній Пелагеї Нікітіній. Складні на цьому ґрунті відносини з родичами та сусідами підштовхнули його до еміграції.
Ситуація змінилася в початку 1874 р. З декількох німецьких сіл стали надходити повідомлення, що окремі колоністи розглядають можливість виїхати до Америки
   Які ж основні причини початку масової еміграції німців до Америки?

  1. Найважливішу роль у долі німців Росії зіграв прийнятий 4 червня 1871 Указ Олександра II, який скасував всі привілеї колоністів, що були у них ще з часів Катерини II. Німецькі селяни переводилися під загальне російське управління і отримували статус поселян-власників - точно такий же, що був у російських селян після їх звільнення від кріпацтва. Все діловодство в німецьких поселеннях переводилося на російську мову.

  2. Введення загальної військової повинності в 1874 р., що поширилася і на колоністів, стало головним поштовхом (особливо хочу підкреслити поштовхом, а не причиною) до початку масової еміграції до Америки. Початковий аналіз документів показав, що серед бажаючих  виїхати до Америки були переважно ті, що відокремилися від офіційної Євангелічно-Лютеранської церкви (баптисти та представників інших релігійних груп). Їх релігійні постулати йшли в розріз зі службою в армії і носінням зброї. Якщо менонітів вважали офіційною церквою, і вони могли за певну суму не служити у Російській армії. Баптисти, наприклад, вважалися розкольниками, і на них це право не поширювалося.

  3. Ліквідація привілеїв викликала побоювання, що почнуться утиски за релігійною ознакою.

  4. Постійний "земельний голод" у колоністів компенсувався безкоштовним виділенням державою нових земельних ділянок. З 70-х рр.. XIX в. ця практика припинилася. Через не знання російської мови, переїзд колоністів у міста був обмежений.

  5. Негативну реакцію серед німців викликало вилучення урядом так званого переселенського капіталу, допомагав колоністам у важкі неврожайні роки.

        Ці п'ять причин в комплексі стали причинами початку еміграції німців до Америки. Але були і інша причини для еміграції безпосередньо в США - уряд Штатів прийняв так званий "Гомстед-акт" (від homestead - садиба, ділянка), просто кажучи - закон про земельні наділи. Кожен американський громадянин, який досяг повноліття і не воював на боці півдня проти півночі, міг отримати ділянку землі не більше 160 акрів (65 га). Для цього треба було сплатити реєстраційний збір - 10 доларів. А після закінчення п'яти років  поселенець, що приступив до обробки землі і почав зводити на ній будівлі, отримував безкоштовно право власності на цю ділянку. І цей документ здорово підбадьорив незаможних емігрантів зі Старого Світу(Там були і українці), що мріяли спіймати за хвіст удачу на новій батьківщині.
Всього до 1914 року з Росії в США переселилось до 200 тис. етнічних німців.
 Мапа розселення німців в Північній Дакоті

Якщо враховувати те, що я перебував  на центральному-заході штату, не дивно що кожен другий був потомком вихідця із Одеського регіону. В закордонних джерелах пишуть, що однією з причин чому їхали в Дакоту був схожий з Одеським ландшафт. Кілька фото для порівняння.




,

При написанні, перекладі, копі-пасті, було використано наступні джерела:
https://sites.google.com/site/istoriceskienaukiiekonomika4/narody-odessy/nemcy-v-odesse
http://deutsche.in.ua/cms/germans_in_ukraine/kartu_nemeckix_poselenij.html
http://forum.od.ua/showthread.php?t=986901&page=1
http://wolgadeutsche.net/pleve/emigration.htm
http://www.rusdeutsch.ru/?hist=1&hmenu01=24&hmenu0=4
Хто хоче знайти більше інформації може почитати.

(no subject)

Date: 2013-04-25 12:16 pm (UTC)
From: [identity profile] marko19511.livejournal.com
Так, на Середньому Заході США живе багато "російських нимців". У Лінкольні, штат Небраска? є навіть музей "російських нимців". Було цікаво ознайомитися з його експозіцією.

(no subject)

Date: 2013-04-25 01:27 pm (UTC)
From: [identity profile] vova-comment.livejournal.com
Так все вірно - Небраска, Канзас, Техас і Оклахома ну і згадана Дакота. Але я писав про те з чим стикався. Про музей "російських нимців" не знаю(хоча можна пошукати в інтернеті), а от про музей українців і український фестиваль в Дікінсоні знаю і при нагоді напишу і фото вставлю.
From: (Anonymous)
Get amazing web traffic using best xrumer blast available. We are able post your marketing post up to 10K forums around the web, get thousands of backlinks and incredible web traffic in shortest time. Most affordable and most powerful service for web traffic and backlinks in the world!!!!
Price just from $29 your post will be published up to 100000 forums worldwide your website will get insatnt traffic and massive increase in rankings just after few days or weeks. Order now:
[url=http://xrumerservice.org/]xrumer blast[/url]

Profile

vova_comment: (Default)
vova_comment

June 2016

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829 30  

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags