Jul. 29th, 2014

vova_comment: (Default)
Якщо хтось очікує, чогось на кшталт: "розігнати їх всіх", то тут такого не буде. Я не дуже цікавився тим контингентом, який зараз там. Так, бачив людей там і висновки зробив, але писати нічого не буду. Всі все знають. Діана Макарова казала мені:" Зараз не потрібно туди йти, приїдуть хлопці зі сходу, тоді...". Думаю потрібно йти і зараз, лиш вміти відділяти зерна від плевел. Я зумів. Особисто для мене було важливо пройтись по тих вулицях і подивитись. Все життя буду собі дорікати, що не був тоді. Потрібно було, хоч зараз. Всі місяці майдану, був онлайн. Переживав все те, лиш не був на майдані. І коли проходив вулицями, згадував, адже я весь час дивився на події онлайн, весь час. І вночі, і вдень. В самі важкі дні. Лиш не був там... Настав той час, боляче йти цими вулицями. На них залишилась людська біль, сльози і кров. На Грушевського цього вже не має, там їздять автомобілі. Лиш в кількох місцях є портрети, які вказують, що тут було не спокійно. На екрані телевізора все виглядає більшим. Насправді все набагато поряд, дуже близько. Тут не буде більше слів, лиш фото. Фото Майдану, яким побачив його я.
_DSC6995
Дивитись )
vova_comment: (Default)
За ці місяці я дуже змінився.  Моя однокласниця, з якою ми просиділи за однією партою 9 років казала: " Ми знайомі стільки часу, а я тебе зовсім не знаю. Ти можеш бути самим чуйним, а можеш бути самим злим, ніби в тобі дві різні людини". Ось мабуть ці всі місяці я перетворювався на злу, цинічну  людину.
Мені дуже було шкода Нігояна, інших вбитих і закатованих, дуже шкода військових яких убивають зараз на сході.
Але мені не жаль людей, жителів сходу. Сухо, цинічно? Так! Я не маю чого  і за що їх жаліти. Вони отримали те що хотіли, за чим бігали. Вибачають хай мої друзі і родичі зі сходу. Да дехто з вас за Україну, але ви меншість і отримали те що хотіла більшість. Не виную за те, що не втікли з пекла. Виную за те, що допустили. Люди на сході кликали цю біду і зараз страждають всі.  І вмирають ні в чому не винні.  Я готовий допомагати, допомагаю і буду. Але жалю від мене не чекайте. Отримали те те, чого просили. А зараз різні «дами», які можливо, ще кілька тижнів тому бігали за «спасітелями», вже розмахують українськими прапорами і клянуться в любові – «власть меняется».

Ще і не дочекаєтесь жалю через те, що більшість не помінялась, а лиш хочуть спокою, винуючи при тому військових, і ставлять їх в одну шеренгу з терористами. Див. з 21.10 хоч там весь ролик заслуговує уваги.

Знаю, від цього ніхто не застрахований. На моїй Хмельниччині могло таке саме відбутися, є такі кадри. Але б я їх сам передушив «как котят» вночі, коли б ті йшли додому.  Кого б зміг і скільки зміг. Робив би усе, щоб ця наволоч не поширювалась, хоч в своєму селі, місті.  І не чекав би, щоб мене хтось прийшов рятувати і жаліти.  Ви допустили це в себе тому мені вас не жаль.
P.S. Я нікому не дорікаю, не вчу. Це моя позиція. В мене не залишилось жалю для них, для солдатів, сімей тих хто загинув так.  Але буду робити все, що зможу.

Profile

vova_comment: (Default)
vova_comment

June 2016

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
26272829 30  

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags